Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Закляктус!
Якслі сповз додолу, скрутився клубочком і залишився лежати на підлозі.
- Гаррі!
- Герміоно, якщо ти думала, що я буду сидіти й слухати, як вона вдає...
- Гаррі, місіс Катермол!
Гаррі крутнувся дзиґою, скинувши плаща-невидимку. Внизу з кутків повилазили дементори. Вони сунули до жінки, прикутої до крісла. Чи тому, що зник патронус, чи тому, що вони відчули втрату контролю з боку господарів, але їх, здається, вже нічого не стримувало. Місіс Катермол закричала з жаху, коли слизька, у струпах рука схопила її за підборіддя й закинула голову назад.
- ЕКСПЕКТО ПАТРОНУМ!
Сріблястий олень вистрибнув з кінчика чарівної палички Гаррі й помчав на дементорів, що відсахнулися й знову розчинилися в темних тінях. Олень закружляв по залі, і його світло, набагато потужніше й тепліше, ніж у кота, заповнило все приміщення.
- Бери горокракс, - звелів Гаррі Герміоні.
Він збіг сходами вниз, знову ховаючи плащ-невидимку, й підбіг до місіс Катермол.
- Ти? - прошепотіла вона, дивлячись йому в обличчя. - Але... але ж Реґ казав, що саме ти записав мене в списки для допитів!
- Справді? - пробурмотів Гаррі, смикаючи за ланцюги на її руках. - Ну, в мене змінився настрій. Діфіндо! - Нічого не сталося. - Герміоно, як позбутися цих ланцюгів?
- Чекай, зараз щось спробую...
- Герміоно, навколо нас дементори!
- Я знаю, Гаррі, але якщо вона отямиться без медальйона... я спробую зробити його копію... Джемініо! Ось... це її обдурить...
Герміона збігла вниз.
- Зажди... Релашіо!
Ланцюги з брязкотом сховалися в бильця крісла. Місіс Катермол сиділа перелякана.
- Я не розумію, - прошепотіла вона.
- Мусите йти з нами, - Гаррі поміг їй устати. - Вертайтеся додому, хапайте дітей і тікайте, тікайте геть з країни, якщо маєте куди. Замаскуйтеся й тікайте. Ви самі все бачили, про справедливе слухання тут можна забути.
- Гаррі, - занепокоїлася Герміона, - як ми звідси виберемося, якщо за дверима повно дементорів?
- Патронуси, - відповів Гаррі і вказав чарівною паличкою на оленя. Той сповільнив біг і, все ще яскраво сяючи, помчав до дверей. - Що більше їх вичаклуємо, то краще. Давай, Герміоно.
- Експек... експекто патронум, - вимовила Герміона. Нічого не сталося.
- Це єдине закляття, яке їй погано вдається, - пояснив Гаррі приголомшеній місіс Катермол. - Трохи не вийшло... ану, ще раз, Герміоно...
- Експекто патронум!
З кінчика Герміониної палички вилетіла срібляста видра й граціозно полинула до оленя.
- Ходімо, - Гаррі повів Герміону та місіс Катермол до дверей.
Коли патронуси вискочили з підвалу, люди, що чекали в коридорі, закричали від потрясіння. Гаррі глянув на всі боки. Дементори сахалися, розчинялися в темряві, тікали хто куди від срібних істот.
- Було вирішено, що ви маєте повертатися додому й ховатися з родинами хто де може, - повідомив Гаррі зіщуленій зі страху юрбі маґлородців, засліплених сяйвом патронусів. - Якщо є така можливість, їдьте за кордон. Головне - тримайтеся якнайдалі від міністерства. Це... е-е... нова офіційна політика. А тепер, якщо підете за патронусами, то зможете звідси забратися через Високу залу.
Усі зуміли безперешкодно піднятися кам’яними сходами вгору, але, як уже підходили до ліфтів, Гаррі відчув неспокій. Якщо вони з’являться у Великій залі зі срібним оленем, видрою, що лине біля нього в повітрі, та з групою з двадцяти чи скількох там людей, половину яких звинувачують у маґлівському походженні, то явно привернуть до себе непотрібну увагу. Щойно він дійшов цього неприємного висновку, як перед ними з брязкотом зупинився ліфт.