Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Люпин вагався.
- Гаррі, я тебе зрозумію, якщо ти не підтвердиш, але в Ордені вважають, що Дамблдор доручив тобі якусь місію.
- Доручив, - відповів Гаррі, - Рон і Герміона все знають і йдуть зі мною.
- Чи не міг би зі мною поділитися, яка мета цієї місії?
Гаррі подивився на пооране передчасними зморшками обличчя, на густе, але сивіюче волосся, й пошкодував, що не зможе відповісти.
- Не можу, Ремусе, мені дуже прикро. Якщо тобі не сказав сам Дамблдор, то, думаю, і я не маю права.
- Я так і думав, - відповів розчарований Люпин. - Але я міг би хоч якось тобі допомогти. Ти знаєш мене й мої можливості. Я міг би піти з тобою для захисту. І не треба було б мені пояснювати, що саме ти задумав.
Гаррі завагався. Пропозиція була спокуслива, хоч він не міг собі уявити, як можна утримати завдання в таємниці від Люпина, якщо той постійно буде з ними.
А от Герміону це трохи збентежило.
- А як же Тонкс? - запитала вона.
- А що Тонкс? - не зрозумів Люпин.
- Ну, - спохмурніла Герміона, - ви ж одружені! Як вона поставиться до того, що ти підеш з нами?
- Тонкс буде в цілковитій безпеці, - відповів Люпин. - Поживе в батьків.
Було в Люпиновому тоні щось дивне, щось холодне. Та й сама думка, що Тонкс ховатиметься в батьків, теж дивувала. Вона ж була членом Ордену і, наскільки знав її Гаррі, воліла б бути у вирі подій.
- Ремусе, - боязко запитала Герміона, - чи все гаразд... ну, знаєш... між тобою і...
- Усе гаразд, дякую, - гостро відказав Люпин.
Герміона порожевіла. Запала тиша, дивна й ніякова, а тоді Люпин сказав так, ніби зізнався в чомусь неприємному:
- Тонкс завагітніла.
- Ой, як гарно! - пискнула Герміона.
- Прекрасно! - зрадів Рон.
- Поздоровляємо! - додав Гаррі.
Люпин видушив силувану усмішку, більше схожу на гримасу, і сказав:
- То... ви приймаєте мою пропозицію? Чи стане трійка четвіркою? Мені не віриться, щоб Дамблдор цього не схвалив, це ж він, зрештою, призначив мене вашим учителем захисту від темних мистецтв. А слід сказати, що вас очікують, на мою думку, чари, з якими ви ще не стикалися і яких уявити собі не можете.
Рон і Герміона подивилися на Гаррі.
- Я тільки... тільки хочу уточнити, - сказав він. - Ти хочеш залишити Тонкс у її батьків і податися з нами?
- Вона там буде в цілковитій безпеці, вони її берегтимуть, - відповів Люпин. Він говорив це з категоричністю, що межувала з байдужістю. - Гаррі, я не сумніваюся - Джеймс хотів би, щоб я був з тобою.
- А я, - поволі протяг Гаррі, - сумніваюся. Думаю, батько хотів би насамперед знати, чому ти не хочеш залишатися з рідною дитиною.
Люпин зблід. Здавалося, що в кухні стало холодніше градусів на десять. Рон дивився вбік, наче отримав завдання запам’ятати інтер’єр кухні, а Герміона позирала то на Гаррі, то на Люпина.
- Ти не розумієш, - сказав нарешті Люпин.
- То поясни, - наполягав Гаррі.