Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Я тут! - відгукнувся він. - Що сталося?
За дверима затупотіли кроки, і в кімнату ввірвалася Герміона.
- Ми прокинулися й не знали, де ти! - пояснила вона, задихаючись. Тоді озирнулася й гукнула:
- Роне! Я його знайшла!
Роздратований Ронів голос озвався луною на кілька поверхів нижче.
- Добре! Скажи йому, що він дурко!
- Гаррі, будь ласка, не зникай, ми так перелякалися! Чого ти взагалі сюди пішов? - Вона окинула поглядом розгардіяш у кімнаті. - Що ти тут робив?
- Глянь, що я знайшов.
Він показав листа від матері. Поки Герміона читала, Гаррі дивився на неї. Дочитавши, вона глянула на нього.
- Ой, Гаррі...
- А ще оце.
Він дав їй подерту фотографію, і Герміона всміхнулася, дивлячись на малого, що гасав туди-сюди на іграшковій мітлі.
- Я шукав закінчення листа, - сказав Гаррі, - але його тут немає.
Герміона роззирнулася.
- Це ти тут усе порозкидав, чи хтось іще раніше?
- Хтось тут копирсався раніше, - сказав Гаррі.
- Я так і думала. У всіх кімнатах, куди я зазирала по дорозі сюди, все розкидано. Що вони, по-твоєму, шукали?
- Якщо то був Снейп, то інформацію про Орден.
- Та він і так усе знає, він же сам був у Ордені!
- Тоді, - Гаррі кортіло обговорити свою теорію, - можливо, інформацію про Дамблдора? І вона, скажімо, була в другій частині листа. Ти знаєш, про яку Батільду згадує мама? Знаєш, хто це така?
- Хто?
- Батільда Беґшот, авторка...
- «Історії магії», - договорила за нього Герміона, явно зацікавившись. - То твої батьки її знали? Вона була блискучим істориком магії.
- І вона й досі жива, - повідомив Гаррі, - і живе в Ґодриковій Долині. Це про неї говорила на весіллі Ронова тітка Мюріель. Вона добре знала Дамблдорову родину. Цікаво було б з нею поговорити, скажи?
Герміонина усмішка була надто всерозуміюча, щоб Гаррі це могло сподобатись. Він забрав листа з фотографією і запхав у капшучок на шиї, щоб не дивитися на неї й не видати своїх думок.
- Я розумію, чому ти хотів би поговорити з нею про маму з татом, і про Дамблдора, - сказала Герміона. - Але це навряд чи нам допоможе в пошуках горокраксів, правда? - Гаррі мовчав, і вона вела далі: - Гаррі, я знаю, що ти дуже хочеш побувати в Ґодриковій Долині, проте мені страшно... Страшно, що ті смертежери так легко нас учора знайшли. Я відчуваю, що ми повинні уникати того місця, де поховані твої батьки. Я переконана, що смертежери тільки й чекають, коли ти там з’явишся.
- Не тільки про це йдеться, - Гаррі й далі уникав її погляду. - Мюріель на весіллі говорила про Дамблдора різне. Я хочу знати правду...
Він переповів Герміоні почуте від Мюріель. Коли закінчив, Герміона сказала:
- Тепер я, Гаррі, розумію, чого ти такий засмучений...
- ...я не засмучений, - збрехав він, - я просто хотів би знати, правда це чи ні...