Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.

- Багато чарівників вважають, що це даремна трата часу, - сказав Фред. - Але ми думаємо, що деякі маґлівські трюки варто знати, хоч вони трохи й заповільні.

Щось тихенько клацнуло, і двері відчинилися.

- Ну, ми візьмемо твою валізу, а ти бери все, що тобі треба, і передавай Ронові, - прошепотів Джордж.

- Не ставайте на найнижчу сходинку, вона рипить, - шепнув Гаррі, і близнята розчинилися в темряві коридору.

Гаррі понишпорив у кімнаті, збираючи свої речі й передаючи їх Ронові через вікно. Тоді допоміг Фредові й Джорджу піднімати сходами валізу. Було чути, як закашлявся дядько Вернон.

Захекашись, вони дотягли валізу до дверей, а тоді підсунули її до Гарріного вікна. Фред заліз у машину й почав разом з Роном тягти валізу на себе, а Гаррі з Джорджем штовхали її з кімнати. Валіза поволі, сантиметр за сантиметром, пролазила крізь вікно. Знову кашлянув дядько Вернон.

- Ще трохи, - сопів задихано Фред. - Штовхніть сильніше.

Гаррі й Джордж натиснули плечима, і валіза нарешті впала на заднє сидіння.

- О'кей, змиваємося, - прошепотів Джордж.

Та тільки-но Гаррі виліз на підвіконня, як за спиною в нього пролунало гучне ухкання, а вслід за ним загримів голос дядька Вернона:

- КЛЯТА СОВА!

- Я забув Гедвіґу! - похопився Гаррі й кинувся назад у кімнату. В коридорі спалахнуло світло. Він ухопив клітку з Гедвіґою, скочив до вікна й передав її Ронові. Уже вилазив на комод, коли дядько Вернон гупнув щосили в незамкнені двері, й вони з грюкотом відчинилися.

На якусь мить дядько Вернон завмер на порозі, а тоді заревів, як розлючений бугай, кинувся на Гаррі і вчепився в його ногу.

Рон, Фред і Джордж ухопили Гаррі за руки й щосили потягли до себе.

- Петуніє! - загорлав дядько Вернон. - Він утікає! ВІН УТІКАЄ!

Брати Візлі смикнули з останніх сил - Гарріна нога вислизнула з рук дядька Вернона, і він влетів у машину.

- Фред, газуй! - закричав Рон, і машина стрімко злетіла кудись до місяця.

Гаррі не міг у це повірити - він вільний! Він опустив вікно машини. Нічне повітря розкуйовдило йому волосся, а внизу швидко зменшувалися дахи Прівіт-драйв. Дядько Вернон, тітка Петунія й Дадлі німо визирали з Гарріного вікна.

- До наступного літа! - заволав Гаррі.

Візлі аж заревіли від реготу, а Гаррі вмостився на сидінні, усміхаючись від вуха до вуха.

- Випусти Гедвіґу, - сказав він Ронові, - нехай летить за нами. Вона вже хтозна-скільки часу не мала нагоди розім'яти собі крила.

Джордж передав Ронові шпильку, і за мить Гедвіґа радісно випурхнула з вікна машини й безшумно полетіла поряд з ними, немов привид.

- Ну, розповідай, Гаррі, - нетерпляче попросив Рон. - Що з тобою трапилося?

Гаррі розповів їм усе про відвідини Добі, про його попередження і про катастрофу з фіалковим пудингом. Коли він закінчив, запала довга тривожна тиша.

- Дуже підозріло, - сказав зрештою Фред.

- Тут явно щось не те, - погодився Джордж. - То він навіть не сказав тобі, хто за тим стоїть?

- Думаю, він не міг сказати, - відповів Гаррі. - Кажу ж вам: тільки-но він збирався щось бовкнути, як починав битися головою об стіну.

Гаррі помітив, як Фред і Джордж перезирнулися.

- Ви що, думаєте, він мені брехав? - запитав Гаррі.

- Ну, - відповів Джордж, - взагалі-то ельфи-домовики й самі знають могутні чари, але зазвичай не сміють вдаватися до них без дозволу господаря. Гадаю, цього Добі підіслали, щоб не пустити тебе до Гоґвортсу. Такі дивні жарти. Хтось у школі має на тебе зуб?