Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Що вам потрібно? - повторив Гаррі й зупинився.
Скрімджер теж зупинився, сперся на ковіньку й проникливо глянув на Гаррі.
- Подейкують, що ти був з ним, коли він у ніч своєї смерті покидав школу.
- Хто подейкує? - спитав Гаррі.
- Хтось приголомшив смертежера на вежі вже після того, як Дамблдор помер. А ще там були дві мітли. Гаррі, в міністерстві вміють рахувати.
- Радий це чути, - сказав Гаррі. - Але де я був з Дамблдором і що ми з ним робили, це вже моя справа. Він не хотів, щоб про це знали.
- Така вірність, зрозуміло, заслуговує на повагу, - ледве стримував роздратування Скрімджер, - але Дамблдора вже немає, Гаррі. Його не стало.
- Його не стане назавжди лише тоді, як не залишиться жодної вірної йому душі, - відповів Гаррі й несподівано навіть для себе усміхнувся.
- Хлопче... навіть Дамблдор не повернеться з...
- А я й не стверджую, що повернеться. Вам цього не зрозуміти. Але я нічого не скажу.
Скрімджер повагався, а тоді сказав тоном, на його думку, вельми делікатним:
- Гаррі, міністерство готове тобі запропонувати всі можливі види захисту. Я охоче надам у твоє розпорядження кількох своїх аврорів...
Гаррі розсміявся.
- Волдеморт хоче мене вбити, й аврори його не зупинять. Тому дякую вам за пропозицію, але мені нічого не треба.
- Отже, - холодним голосом промовив Скрімджер, - прохання, з яким я звернувся до тебе на Різдво...
- Яке прохання? А... щоб я на весь світ розхвалював вашу чудову роботу, щоб...
- ...щоб піднести людям дух! - зірвався Скрімджер.
Гаррі кинув на нього довгий погляд.
- А Стена Шанпайка вже випустили?
Скрімджер огидно побагровів, дуже нагадуючи дядька Вернона.
- Я бачу, що ти...
- ...відданий душею й тілом Дамблдорові, - додав Гаррі. - Саме так.
Скрімджер ще якусь мить дивився на нього, а тоді відвернувся й, більше нічого не кажучи, пошкутильгав геть. Гаррі бачив, що й Персі, і вся міністерська делегація чекають на свого керівника, боязко поглядаючи на ридаючого Геґріда й на Ґропа, які й досі не вставали зі своїх місць. Рон з Герміоною бігли до Гаррі повз Скрімджера, що шкутильгав у протилежний бік.
Гаррі відвернувся й повільно пішов далі, чекаючи, коли вони його наздоженуть; урешті-решт вони всі троє зупинилися в затінку того самого бука, під яким так любили сидіти в радісніші часи.
- Чого від тебе хотів Скрімджер? - прошепотіла Герміона.
- Того самого, що й на Різдво, - знизав плечима Гаррі. - Щоб я виклав йому таємну інформацію про Дамблдора і щоб рекламував роботу міністерства.
Рон якусь мить намагався стриматися, а тоді голосно гукнув Герміоні:
- Я зараз піду й наб’ю Персі пику!
- Не треба, - схопила вона його за руку.
- Це мені піднесе настрій!