Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Можна взяти ваші плащі, містере й місіс Мейсон?
Істота зіскочила з ліжка і вклонилася так низько, що кінчик її довгого тоненького носа торкнувся килима. Одягнена вона була у якусь стару наволочку з прорізами для рук і ніг.
- Е-е... привіт, - боязко мовив Гаррі.
- Гаррі Поттер! - вискнула істота пронизливим голосочком (унизу його, мабуть, теж почули). - Добі так давно хотів зустрітися з вами... Це така честь...
- Д-дякую, - промимрив Гаррі.
Скрадаючись уздовж стіни, він опустився на стілець біля великої клітки, у якій спала Гедвіґа. Він хотів запитати: «Що ти таке?», але подумав, що це звучатиме не вельми делікатно, і тому спитав:
- Хто ти такий?
- Добі, паничу. Просто Добі. Ельф-домовик, - обізвалася істота.
- Ох!.. Справді? - здивувався Гаррі. - Е-е... я б не хотів бути нечемним, але... зараз не найкращий час для того, щоб у моїй спальні був ельф-домовик.
З вітальні долинув гострий, нещирий сміх тітки Петунії. Ельф похнюпився.
- Не те, що я тобі не радий, - швиденько додав Гаррі, - але... е-е... чому ти опинився саме тут?
- На те є причина, паничу, - поважно відповів Добі. - Добі прибув, щоб сказати вам, паничу... ні, це непросто... Добі думає, з чого починати...
- Прошу сідати, - ввічливо показав на ліжко Гаррі. На його жах, ельф раптом розридався - і то дуже голосно.
- «П-прошу сідати»!.. - лементував він. - Ніколи... ще ніколи...
Гаррі здалося, ніби голоси внизу затихли.
- Я перепрошую, - прошепотів він. - Я не хотів тебе образити.
- Образити Добі! - мало не задихнувся ельф. - Жоден чарівник ще ніколи не розмовляв з Добі як з рівним.
«Тсс!» - запанікував Гаррі і підштовхнув Добі назад на ліжко, де той почав гикати, нагадуючи якусь велику і потворну ляльку. Нарешті він опанував себе і вп'явся в Гаррі своїми зеленими очима, які сльозилися від захвату.
- Ти, мабуть, просто не зустрічав нормальних чарівників, - підбадьорливо сказав йому Гаррі.
Добі захитав головою. Потім, без попередження, підстрибнув і почав люто битися головою в шибку, приказуючи: «Поганий Добі! Поганий Добі!»
- Перестань! Що ти виробляєш? - зашипів Гаррі, скочив на ноги і знову посадовив Добі на ліжко. Гедвіґа прокинулась, голосно ухнула і шалено забилася крильми об клітку.
- Паничу, Добі мусив себе покарати, - пояснив ельф, очі якого дивилися вже трохи скоса. - Паничу, Добі мало не сказав чогось поганого про свою родину.
- Твою родину?
- Родину чарівників, яким прислуговує Добі... Паничу, Добі - ельф-домовик, і він зобов'язаний вічно служити одному домові й одній родині.
- А вони знають, що ти тут? - поцікавився Гаррі.
Добі здригнувся.
- Ой, ні, паничу, ні... Добі мусить якнайтяжче покарати себе за це. Добі мусить прищемити собі вуха дверцятами духовки. Якщо вони колись про це довідаються, паничу...
- А хіба вони не помітять, коли ти прищемиш вуха дверцятами?
- Сумніваюся, паничу. Добі завжди себе за щось карає. Так велять господарі. Нагадують, що зайве покарання Добі ніколи не зашкодить.
- А чом ти не покинеш їх? Чом не втечеш?