Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
Хату заповнювало могутнє Геґрідове хропіння. Гаррі дивився просто в заплакані очі Слизорога. Учитель настійок, здається, не міг відвести погляду.
- Не кажи так, - прошепотів він. - Питання не в тому... якби це тобі допомогло... але ж це нічого не дасть...
- Дасть, - рішуче заперечив Гаррі. - Ця інформація потрібна Дамблдорові. І мені потрібна.
Він знав, що може нічого не остерігатися: фелікс-феліціс підказував йому, що завтра зранку Слизоріг нічого не пам’ятатиме. Дивлячись Слизорогові просто у вічі, Гаррі трохи нахилився до нього.
- Я - Обранець. Я повинен його вбити. Мені потрібен цей спогад.
Слизоріг зблід ще більше; його широкий лоб ще рясніше заблищав потом.
- Ти справді Обранець?
- Авжеж, - спокійно ствердив Гаррі.
- Але ж тоді... мій любий хлопчику... ти забагато вимагаєш... ти просиш мене фактично посприяти твоїй спробі знищити...
- А ви не хочете позбутися чаклуна, який убив Лілі Еванс?
- Гаррі, Гаррі, та я хочу, але...
- Ви боїтеся, що він з’ясує, що це ви мені допомогли? Слизоріг нічого не відповів; він був переляканий.
- Будьте відважні, як моя мама, пане професоре...
Слизоріг підняв пухкеньку руку й приклав до губів тремтячі пальці; у ту мить він нагадував величезну дитину-переростка.
- Мені немає чим пишатися... - прошепотів він крізь пальці. - Мені страшенно соромно за те... за те, що є в тому спогаді... мені здається, що в той день я заподіяв непоправної шкоди...
- Ви знімете з себе цей тягар, якщо розкриєте мені свій спогад, - сказав Гаррі. - Це буде відважний і шляхетний вчинок.
Геґрід смикнувся уві сні й знову захропів. Слизоріг і Гаррі дивилися один на одного у світлі пригаслої свічки. Запанувала довга-довга тиша, але фелікс-феліціс підказував Гаррі не порушувати її, а чекати.
І от, страшенно повільно, Слизоріг запхав руку в кишеню і вийняв чарівну паличку. Тоді другою рукою сягнув під плащ і вийняв маленьку порожню пляшечку. Не зводячи очей з Гаррі, Слизоріг торкнувся чарівною паличкою своєї скроні, а тоді відвів її вбік так, що зі скроні виснувалася довга срібляста ниточка спогаду, немовби приклеєна до кінця палички. Спогад усе довшав і довшав, аж нарешті відірвався й завис на паличці біло-срібною ниткою. Слизоріг опустив цю нитку в пляшечку, й вона там спочатку звилася спіраллю, а тоді розгорнулася й завирувала, наче газ. Тремтячою рукою він закоркував пляшечку і передав її понад столом Гаррі.
- Дуже вам дякую, пане професоре.
- Ти добрий хлопчик, - сказав професор Слизоріг, а сльози котилися по його пухких щічках, стікаючи на моржеві вуса. - І в тебе її очі... тільки не думай про мене надто погано, коли це все побачиш...
І він теж схилив голову на руки, важко зітхнув і поринув у сон.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ -
Горокракси
Прокрадаючись у замок, Гаррі відчував, як слабшає дія фелікс-феліціса. Вхідні двері були ще незамкнені, але на четвертому поверсі він нарвався на Півза і просто дивом уник покарання, пірнувши бочком в один відомий йому коротший перехід. Коли дістався нарешті до портрета Гладкої Пані і стягнув з себе плащ-невидимку, то нітрохи не здивувався, що вона відмовляється йому допомагати.
- І котра ж зараз, по-твоєму, година?
- Пробачте... я виходив у важливій справі...
- Але опівночі змінився пароль, тож ночуватимеш у коридорі.
- Жартуєте! - вигукнув Гаррі. - Чого це він мав мінятися опівночі?
- А того, - огризнулася Гладка Пані. - Якщо не подобається, то йди сварися з директором, бо це він посилив заходи безпеки.
- Фантастика, - сердито пробурмотів Гаррі, дивлячись на щільно причинені двері. - Вищий клас. Я пішов би сваритися з Дамблдором, якби він тут був, бо це ж він хотів, щоб я...
- Він тут, - пролунав чийсь голос у Гаррі за спиною. - Професор Дамблдор повернувся до школи годину тому.