Читать книгу «Сборник "Гаррі Поттер і фiлософський камiнь"» онлайн.
- Скористайся відваром успіху!
- Роне, це ж... це ж те, що треба! - просто очманіла Герміона. - Аякже! І як я про це не подумала?
Гаррі витріщився на них обох.
- Фелікс-феліціс? - нарешті пробурмотів. - Не знаю... я його беріг...
- Для чого? - поцікавився Рон.
- Гаррі, що може бути важливіше за цей спогад? - здивувалася Герміона.
Гаррі не відповів. Образ маленької золотистої пляшечки вже тривалий час бентежив його уяву; невиразні й розпливчасті задуми, пов’язані з розривом між Джіні та Діном, а також з Роновим чомусь радісним бажанням побачити її з новим залицяльником, зароджувалися в глибині його свідомості й виринали на поверхню хіба що в снах або в дрімотно-примарному стані на межі сну й пробудження...
- Гаррі? Ти з нами чи де? - нагадала про себе Герміона.
- Що?.. А, так, звичайно, - відповів він, схаменувшись. - Ну що ж. Якщо не зможу поговорити зі Слизорогом удень, то хильну фелікса і зроблю ще одну спробу ввечері.
- Так і вирішили, - зраділа Герміона, а тоді встала й виконала граціозний пірует. - Місце... мужність... мудрість... - пробурмотіла вона.
- Ой, перестань, - попросив Рон, - мене й так уже нудить... швидше, заховай мене!
- Це не Лаванда! - роздратовано сказала Герміона, коли Рон пірнув їй за спину, бо на подвір’ї з’явилася ще одна пара дівчат.
- Класно, - визирнув Рон з-за Герміониного плеча, щоб перевірити. - Чого це вони такі невеселі?
- Це ж сестри Монтґомері, чого їм веселитися? Невже ти не чув, що сталося з їхнім меншим братом? - здивувалася Герміона.
- Якщо чесно, то я не встигаю стежити, що діється з родичами всіх учнів, - зізнався Рон.
- Та ж на їхнього брата напав вовкулака. Подейкують, що їхня мама відмовилася допомагати смертежерам. Одне слово, хлопчикові було тільки п’ять років, і він помер у лікарні Святого Мунґа, його не змогли врятувати.
- Помер? - приголомшено перепитав Гаррі. - Але ж вовкулаки не вбивають, вони лише перетворюють людину на собі подібних!
- Іноді вбивають, - заперечив Рон з незвично суворим виразом. - Я чув, що таке буває, коли вовкулаку заносить.
- А як звали того вовкулаку? - швидко запитав Гаррі.
- Кажуть, то був Фенрір Ґрейбек, - відповіла Герміона.
- Я так і знав... це маньяк, якому подобається нападати на дітей; мені про нього розповідав Люпин! - сердито пояснив Гаррі.
Герміона суворо на нього зиркнула.
- Гаррі, ти повинен добути спогад, - сказала вона. - Йдеться про те, щоб зупинити Волдеморта. Усі нинішні жахіття - на його совісті...
Угорі на замку пробамкав дзвін, і Герміона з Роном злякано підхопилися.
- Усе буде добре, - підбадьорив їх Гаррі, коли вони побігли до вестибюлю, де збиралися учні, що мали складати іспит з явлення. - Ні пуху!
- І тобі теж! - багатозначно глянула Герміона на Гаррі, і він повернув до підвалів.
Пополудні на уроці настійок було тільки троє учнів: Гаррі, Ерні та Драко Мелфой.
- Замолоді ще, щоб являтися? - добродушно поцікавився Слизоріг. - Не виповнилося сімнадцяти?
Усі захитали головами.
- Ну, що ж, - бадьоро сказав Слизоріг, - якщо нас так мало, то трошки розважимося. Зваріть мені щось таке кумедне!