Приходьте вчора: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На двадцятій хвилині другого тайму захисник «Ротора» Васько Дубенко перестарався. Форвард «Вимпела», ухопившись за коліно, заходився посилено трамбувати траву, і Васько зрозумів, що треба діяти негайно, бо інакше доведеться залишити поле.

— Ви дарма збираєтесь показувати мені картку, — зупинив він руку арбітра. — Я їх вже багато разів бачив. До речі, у мене дружина у певному стані... Їй категорично протипоказано нервувати.

— Але ви вдалися до одвертої грубості!

— Це грубість?! Ви, товаришу суддя, зайдіть до нашого гастроному, тоді зрозумієте, що таке грубість. Скажіть просто, що у вас домовленість з телебаченням. Як кольорові телевізори пішли, почали замість штрафних жовті й червоні картки показувати. Певне, щоб картинка соковитіша була.

— Яке ще до біса телебачення! — скипів суддя. — Травма ж наявна!

— А ви знаєте, кому збираєтесь картку показувати? Я ж громадський діяч… Дружинник, між іншим. Правда, Миколо? —звернувся Васько до свого капітана.

— Справді! — підтвердив капітан. — У хорі він у нас співає. Другим голосом. І потім ми Василя у правління товариства книголюбів думаємо висунути, а ви його хочете скомпрометувати.

— До чого тут все це? — знизав плечима суддя,

— Тобто як до чого? — обурився Васько. — Що я, гірше за інших? Он візьміть Данила Стрибуненка, він вже два тренування пропустив.

— Вірно! Якщо вже хочете обов'язково когось покарати, то вже краще Стрибуненка, — підтримав капітан,

— Хто це Стрибуненко? — спитав суддя.

— Наш десятий номер, — пояснив Васько.

— Та ж він не порушував! — розгубився суддя.

— Тобто як не порушував?! У нього безліч порушень! Ми його взагалі відраховувати думаємо. Покарайте Стрибуненка! — наполягав капітан.

— Ні! — затявся суддя. — Так не можна. Це не за правилами.

— Тоді Будяка, — запропонував Васько. — Якби я вам про нього дещо розповів, то ви б взагалі його на матч не допустили.

— Будяка покарайте! — погодився капітан. — Все одно від нього користі, як із цапа молока. Адже у хокеї замість воротаря інші гравці покарання відбувають. А без Василя у нас гра не гра. Ну хочете, ми на нього таку характеристику оформимо, що хоч за кордон відправляй... До того ж, — видав останній козир капітан, — ви Василя на перших хвилинах за грубість уже покарали?

— Було, — підтвердив суддя.

— Ну от, а згідно із кодексом законів про працю за одне й те ж порушення двічі карати не можна! — торжествуючи заявив капітан.

Суддя остаточно знітився й побіг радитись із боковим арбітром. Після нетривалої консультації він призначив спірний м'яч.

«ГОРЯЩЕ» ЛІКУВАННЯ

Валерій Бенедиктович прибув до санаторію нервових хвороб по «горящій» путівці. Він щойно пройшов реєстрацію і присів на лаві біля головного корпусу, вдихаючи тепле морське повітря. Тут до нього співчутливо звернувся засмаглий кремезань у повній курортній екіпіровці:

— Лікуватись?

— Та взагалі-то…

— Зрозуміло, По блату чи по «горящій»?

— По «горящій». Відпустка на носі, а тут дві путівки; у санаторій жіночих хвороб і сюди. Ну, я вибрав цю. Тим більше, що там вже два тижні прострочено, а тут тільки три дні.

— Правильно зробили. Тут непогано. І процедури приємні,