— Привіт, ударнице[9], — вітає він мене. — Нові сусіди?
— Так.
— Хіба в тебе вже не з’являлося якихось нових сусідів нещодавно?
— То було два місяці тому. Будинок 212. Міллери. — Я обертаюся, спускаючись сходами.
— А ці нові люди де?
— У двісті сьомому. То через сквер.
— Квартал змінюється.
Я доходжу до сходового майданчика, обходжу його.
— Вони небагато із собою привезли. Лише одна машина.
— Напевно, вантажники приїдуть пізніше.
— Напевно.
Тиша. Сьорбаю ще трохи вина..
Тепер я знов у вітальні, біля вогню, тіні наповнюють кутки.
— Слухай… — починає Ед.
— У них є син.
— Що?
— Син у них, — повторюю я, притиснувшись лобом до холодного вікна. Ліхтарі з натрієвими лампами ще не виросли в цій частині Гарлему[10], вулиця залита тільки сяйвом лимонної скибки місяця, та я досі можу розгледіти їхні постаті: чоловік, жінка й високий хлопець носять коробки під вхідні двері. — Підліток, — додаю.
— Полегше, пантеро.
Я ледь встигаю стримати ці слова, та раптом бовкаю:
— Якби ж ви були тут, зі мною.
Це заскочило мене саму зненацька. Еда теж, судячи з його інтонації. Пауза.
А тоді:
— Тобі потрібно більше часу, — каже він.
Я мовчу.
— Лікарі кажуть, що забагато контактів погано на тебе вплинуть.
— Я і є тією лікаркою, хто це сказала.
— Ти — одна з них.
Позаду чути хрускання кісточок — то тріщать іскри в каміні. Полум’я затихає, тільки бурмоче щось крізь решітку.
— Чому б тобі не запросити цих нових сусідів до себе? — запитує він.
Я осушую келих.
[9] Slugger (амер. «ударник», тут «ударниця») — сленгове спортивне слово на позначення сильного відбиваючого гравця у бейсболі, а також сильного в атаці, але вразливого в обороні у боксі. (Прим. ред.)
[10] Harlem — район на півночі Мангеттену, частина Верхнього Мангеттену.