____
Втелющив свої мрії у життя.
____
Гумор? Це від лукавого...
____
Захлинувся від повноти життя.
____
Нарешті поет самовиразився. На перший раз оштрафували.
____
Вона спіймала його на слові. І тут же затягла в загс.
____________
ШТРАФ
Лейтенант міліції Віктор Стрільчук при партикулярному костюмі і препоганому настрої наближався до університету.
На те були свої причини: студент-заочник Стрільчук ішов на екзамен до професора криміналістики Муромця Іллі Давидовича, відомого своїм драконівським характером.
Нараз Віктор застиг. Якийсь дідок, стрельнувши очима навсібіч, перемахнув через парапет і, лавіруючи між машинами, підстрибом подався вперед. Лейтенант кинувся за ним, ухиляючись від важких шоферських компліментів. Він наздогнав порушника, коли той скоком намагався подолати загорожу над протилежним тротуаром.
Дідок бризкав слиною, лаявся, як завклубом, і навіть замірявся ціпком.
Віктор передав старого черговому старшині і командирським голосом наказав:
— Штраф — п'ять карбованців! І повідомити на роботу! Проте, яка в нього робота...
Старшина охоче виконав наказ. Він знав Стрільчука в обличчя, хоча молодий лейтенант ніс службу в задніпрових районах.
А з приводу роботи дідугана Віктор фатально помилився.
Промашку свою він зрозумів лише тоді, коли, вдаривши палець об палець — на щастя! — останнім представ перед грізним екзаменатором.
На заочника з цікавістю позирав зухвалий дідок-порушник. Тобто сам бог криміналістики Муромець Ілля Давидович.
Хай це лишиться глибоко між нами, але Стрільчук втратив свідомість.
Очуняв Віктор лише тоді, коли перелякане світило спорожнило на нього сифон газованої води.
— Ах, нещасне дитя! — бідкався професор, гарячково пригадуючи методи штучного дихання.
Двометрове дитя само зіп'ялося на рівні і клацнуло закаблуками.
— До-доз-вольте відповідати...
— Ні в якому разі... Що ви! — зовсім розхвилювався професор.
Стрільчука знову захилитало.