Золотий павучок: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«Що ж це? Що?» – тре собі лоба Коля, намагається пригадати. І враз підкосились ноги. Він усім тілом важко обіперся на гвинтівку. Він згадав, він шепотів два маленьких, два нечутних слова:

– Цієї ночі… цієї ночі…

Так, цієї ночі. І знову, й це – так просто, так надзвичайно просто! От він, Коля, стоїть на варті, а перед ним велетенська кам’яна труна – в’язниця. От він стоїть, він важко обіперся на гвинтівку, а надворі вже далеко за північ, і все блідіші й блідіші стають зорі.

«Невже за північ? – він подивився на небо, на бліді сузір’я. – Тоді… тоді, значить, зараз, скоро…»

Він зціпив зуби й закам’янів. І в ту ж хвилину чорна рухлива фігурка вихопилась із сірого мороку.

Коля навіть не помітив, як Базилевич висунувся з віконця, як швидко ринув по линві вниз.

Коля почуває, як стопудова довбня зі страшною силою падає йому на тім’я. В очах затанцювали сині, зелені, червоні вогники і разом щезли. І тут він знову дістав здібність розуміти навколишнє й рухатись…

– Ще хвилина – і буде пізно! Пізно!

І раптом звідкілясь далекодалеко, одно за одним, одно за одним, зринули, хаотично закружляли знайомі, рідні лиця… Наталя… Йона… Скільки їх! У кепі, в хусточках, кучеряві, чорняві, біляві, такі рідні, такі знайомі… Це ж усі вони, вся ячейка, ячейка!.. І ніби перед смертю, ніби в останню хвилину, зринули і кружляють, то сміхотливі, то сумовиті, то спокійні, то бентежні… зринають і тануть, знову зринають і знову…

А він, Коля? Він уже не буде з ними, він не буде, бо це ж для нього востаннє, бо тоді ж не буде для нього нічого… ні їх, ні ячейки, ні… комсомолу!..

І ось – він! Базилевич! Колишній товариш по осередкові! Він, Базилевич, – злочинець, шпигун! Це він пробіг мимо нього, вартового Колі Шпака, це він дістався вже до високого муру!

– Що я роблю? – гострим списом пронизує Колину свідомість пекуча думка. – Що я роблю? Це ж – кінець! А слово? Ах, це пекуче, прокляте слово!.. І ось він тікає… ось він біля муру… ухопився за линву, лізе вгору…

Тоді в нестямі Коля підніс гвинтівку і випалив просто в темну рухливу фігуру під муром.

І здалося на мить, що гарюкнув стопудовий молот і розчахнулася надвоє кривава, вогненна завіса.

Жовтень 1927 – січень 1928.

Харків.

______________________________

Примітка

Олесь (Олександр) Васильович Донченко (1902-1954) відомий як український дитячий письменник, автор казок, віршів та прози для дітей шкільного віку та дошкільнят. Але на початку літературної кар'єри, у 20-х роках, він писав твори для дорослих. Повість Олеся Донченка «Золотий павучок» вперше була надрукована у харківському часописі «Молодняк» №№ 2, 3. Того ж року твір було видано окремою книжкою, а 1929 перевидано з доданим оповіданням «Сурми» (обидва видання – харківського ж видавництва «ДВУ»). Повість зазнала нападок з боку декількох критиків, зокрема через присутню у ній «порнографічну» тему сексу комсомольців. У 1939 році книжка була визнана шкідливою для радянських читачів і вилучена з громадських бібліотек. Після багатьох років, у 2016 повість «Золотий павучок» знову була видана, у збірці «Беладонна. Любовний роман 20-х років» у серії «Наші 20-ті» (видавництво «Темпора»).