Вірші з війни: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Борис Гуменюк

ВІРШІ З ВІЙНИ

…Бачу сон…

12.06.2014

Коли юна дівчина Ліна Костенко...

26.06.2014.

Стара шовковиця під Маріуполем...

28.06.2014

Наш чотовий — чоловік з химерами...

01.07.2014

Сиджу на березі моря...

Сиджу на березі моря, поряд стоїть автоматник, вдивляється в далечінь. Не можна бійцю скупатися в морі без того, щоб автоматник не стояв поруч. Завше пам’ятаємо, що інший берег — це берег ворога, до того ж спільні води, а там всяка кацапська нечисть водиться. Вата у воді не тоне.

Спиною чую — наближається чота. З полігону. Втомлені. В морі скупатися — і знову на вишкіл, хоча цього разу, може, і в бій. Тут усім у бій хочеться.

Зупинилися біля мене. Дехто вперше побачив ФБ, дехто вперше побачив планшет, дехто у мене в друзях. Привіт, письменнику.

Пишемо? Авжеж, пишемо. Що пишемо? Листа. Кому? Турецькому султану! Папі Римському! Путіну!

Путін — нах. То кому ж? Порошенку! Верховній Раді! Нах Верховну раду! Українському народу! Українському народу? Цікаво.

Від кого? Від усіх нас! Від кого «нас»? Вася. Петя, Макс, Тарас! Від нашого батальйону! Від нашоїчоти! Ага! — І мертвим, і живим, і ненародженим…» Ні, тільки живим. Відкритий лист. Добре. І так. Лист. Від нас — українському народу.

Ну? Чого стишилися, титани війни? Та страшнувато якось. Це ж нас почують наші близькі, батьки. Ну то не матюкайтеся. Моя перша вчителька. Ну то говори грамотно. Як це — грамотно? Моя перша любов. Ну то говори нєжно. Моя ти кохана. Закрий пащу.

Моя босота, з якими я тягнув перший строк, за той ларьок (на хера він був нужен!). Шо то я очкую, парні. Стаять! їді сюда! Как хадіть в развєдку в логоео сепаратаров. он не ачкуєт, а как сказать добрав слово людям, он абдєлался. Нє, пацани, в натуре, давайте лучше завалю ватніка. Ватника й дурень завалити може. Кожен може бути злим — ти спробуй бути добрим. Во папалі. Блін.

Пауза.

Короче. давай так: ми вас любимо. Да, ми вас любимо, усіх-усіх-усіх. І все буде добре. Да, всьо будєт харашо. Ми скора вєрньомся. Я хочу пацанам передати привіт. У Житомир. Можна? Передавай. Привіт, пацани. У мене все клас. Зустрінемося вдома. І я хочу! Одногрупникам! І декану! Я від Нового року, як на Майдан поїхав. Вже, мабуть, відрахували. Мати порося і корову продали, щоб дурень вчився. А дурень дурнем — замість на правника вчитися і сидіти потім все життя в теплому охвісі — воює з автоматом на війні.

Слушайтє сюда. Я шо хочу сказать. Ми больше не крадьом. Так ложится масть, братва. Ми тєперь одна сємья. А как в своей сємьє ти будеш красть? Ти ж не криса, тваю мать? Ну і слава богу, шалом і аллах акбар, пацелуємся, братья мої, бившиє лохі.

Марічко. це Андрій. Пам'ятаєш, останнього разу я казав тобі, що хочу сина? Так от, я згоден на доню. Шо ги-ги? Шо ги-ги? Я тут хочу повинитися перед своєю Оксаною за те, що покинув її з дітьми. Якщо буду живий-здоровий, повернуся до вас, як приймете назад дурного хлопа.

Слиш, малая, ти там хату нє пєреварачівай. Та бєда в ванной комнатє, за вєнтєляціонной рєшоткой. Да, пол кіло. Да, много. Ти дастань, разарві кульок і смой ета гамно в унітаз. То, что била — била нєправільно. Я тут многоє понял. Так нє должно бить. Так больше нє будєт. Да, малая, єслі нє вернусь к пєрвому сєнтября, іді в школу.

Слава Ісусу Христу! Пробачте, отче Василю, що підвів вас. покинув семінарію і пішов на війну. Ми тут теж викупляємо фіхи. Як можемо.

Да. ви прастітє нас. За ту угнаную машину. За той розбитий ніс. І за цю війну. Ми такіє, как єсть. Ми багато чого зрозуміли. Пробачте. Ми вас любім всєх. Ми вас любимо.

Батальйооооон!!!

Ну все, побігли. Наші грузяться на КАМаз. В слєдующій раз.

Може, якось іншим разом…

07. 07.2014

Я цього не бачив. Ніхто цього не бачив. їхній підрозділ ніс бойове чергування на околиці Маріуполя. Надійшла інформація, що з боку ватників рухається велика колона вантажівок, бронетехніки без розпізнавальних знаків. Армійці передали по рації. Попросили підсилити і прикрити фланг з боку моря — в разі чого.