Жителі Лайвертона кинулися назад у місто, шукаючи захисту від сліпучого світла, від граду каміння та пилу, що осідав.
А ті, хто не зміг бігти, сховалися у вибалках, встромивши лице в пісок і затуливши голову руками. Коли ослабнув вогняний смерч, люди побачили, як піднялася земля в тому місці, де народилася підземна блискавка. Величезна циліндрична башта почала виповзати наверх. Зразу припинився кам'яний град, згас вогняний вихор. Але стугін посилювався в міру того, як башта підіймалась усе вище.
Досягнувши висоти двох десятків метрів, вона почала повільно падати на бік. Минуло ще кілька хвилин, і сталеве вогнедишне страховище виповзло на знівечену й обпалену землю.
Люди несміливо наблизилися до гігантського корабля. У світлі рожевого світанку вони побачили на корпусі великі літери «СРСР — ПВ-313».