Безумці: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

_{Бретмюллер. Голову мені перев'язано. Я відчуваю велику слабість. Що зі мною?}

_{Абст. Нічого особливого. Лікування йде як слід. А голову перев'язали, бо ви вдарилися.}

_{Бретмюллер. Напевне, сильно. Дуже болить. Отут…}

_{Абст. Не чіпайте пов'язку! Опустіть руки, сядьте зручніше.}

_{Бретмюллер. Чому ви не дасте мені поїсти? Раніше на столі завжди був обід… А втім, я й не їв би. Не можу. Паморочиться в голові. Паморочиться і болить.}

_{Абст. Біль мине. Щодо харчування, то вам дають спеціальне харчування, коли ви втрачаєте свідомість. Звичайна їжа поки що для вас не годиться. Потерпіть, невдовзі видужаєте, і все буде гаразд. Розповідайте, я слухаю.}

_{Бретмюллер. На чому я зупинився?}

_{Абст. Вас бомбили, ви прийняли рішення відійти.}

_{Бретмюллер. Так! Ми перейшли на ручне керування кермом, вимкнули всі допоміжні механізми, навіть машинки регенерації повітря, щоб до краю зменшити шуми човна. Електродвигуни, запущені на найменші оберти, ледве обертали гвинти. Ми довго маневрували, дуже довго. І нарешті нам пощастило відірватись од переслідування. Я зітхнув полегшено. Гадав, це — порятунок. А човен наближався до загибелі!}

_{Абст. Що ж з вами трапилося? Сіли на мілину чи наштовхнулись на оту конічну скелю?}

_{Бретмюллер. Я забув про припливну течію, яка в цих місцях занадто стрімка. А тоді саме був великий приплив.}

_{Абст. Течією вас ударило об скелю?}

_{Бретмюллер. Аби це!.. Та я веду далі. Минуло з півгодини, а ми, як і до того, рухалися на малих обертах. Курс було прокладено так, що скеля лишалася осторонь. І раптом човен, тицьнувшись скулою в перепону, різко збочив. «Повний назад!» — скомандував я. Мотори завили на граничних обертах. Човен одскочив, дістав міцного удару в корму і затремтів у вібрації. «Гвинти!» — закричав мій помічник. Миттю було вимкнуто двигуни. Та ми спізнилися. Трапилося найстрашніше: човен втратив гвинти! Обидва гвинти!..}

_{Абст. Удар носом і одночасно удар кормою? Не збагну, як це могло трапитися.}

_{Бретмюллер. Збагнете, дослухавши до кінця…. Дайте мені сигарету.}

_{Абст. Ні.}

_{Бретмюллер. Благаю вас, одну сигарету!}

_{Абст. Ні в якому разі. А то я стану вашим убивцею.}

_{Бретмюллер. Мені дуже погано. Голова болить… Тьмариться в очах. Дайте води.}

_{Абст. Випийте це. Застерігаю: буде гіркувато, проте зніме біль… Отак. Тепер вам краще?}

_{Бретмюллер. Трошки… Я продовжую розповідь. Ми випробували всі шляхи до порятунку: спустилися нижче, та човен дном упирався в перепону; обережно маневруючи баластом, намагалися спливти, і скоро над головою почувся скрегіт металу. Так, за незрозумілих обставин, ми опинилися в пастці. І раптом хтось гукнув: «Човен рухається!» Ми затамували подих, прислухаючись. Справді, підводний корабель без гвинтів усе-таки просувався вперед, торкаючись боками перепон. Безперечно, нас тягла течія. Що ж сталось? Пояснення могло бути лише одне: човен опинився у підводному скельному тунелі, звивистому й широкому. Нас тягнув туди приплив, а можливо, просто течія, про яку ми й гадки не мали. Так чи інакше, але ми попали в одне з тунельних колін і саме тому вдарилися спершу скулою, а потім, коли намагалися плисти назад, — кормою та гвинтами.}

_{Абст. Що було далі?}

_{Бретмюллер. Минуло понад годину. Човен усе рухався. Я міркував: можливо, тунель наскрізний, і ми, просуваючись уперед, зрештою опинимося на воді? Про свої надії я повідомив по трансляції, і люди трохи повеселішали. «Тільки б виплисти на чисту воду, — шепотів я, — а там ми придумаємо, як врятуватися!»}

_{Абст. Ваші припущення справдилися? Тунель був наскрізний? Вам пощастило вивести з нього човен?}

_{Бретмюллер. Ні.}

_{Абст. Далі, Бретмюллер.}

_{Бретмюллер. Мені важко говорити. Страшенно болить голова. І — спати. Я хочу спати! Дайте мені перепочинок, я посплю трохи, і ми…}

_{Абст. Ось вам сигарета.}

_{Бретмюллер. О, дякую! Будь ласка, сірника. Боже, як паморочиться в голові!.. Ні, не можу палити. Погасіть сигарету. Мене нудить од запаху диму!..}

_{Абст. Розповідайте, Бретмюллер.}