Але Абраксас не вгавав:
— До півночі лишилася година! — хвилювався він. — Унизу в селі щойно пробило одинадцяту!
— Ще й пів на дванадцяту проб’є! — спокійно сказала мала Баба Яга. — З вогнищем я не забарюсь.
— Сподіваюся! — каркнув Абраксас.
Від дивовижного спокою малої Баби Яги йому ставало моторошно. Ох, якби хоч усе добре скінчилося!
Унизу, в долині, пробило пів на дванадцяту.
— Починай! — не втерпів Абраксас. — Залишилось півгодини!
— З мене досить і п’ятнадцяти хвилин, — сказала мала Баба Яга.
Коли пробило без чверті, вона вмить підхопилася.
— Тепер почнемо! — крикнула вона.
Мала Баба Яга махнула руками і прошепотіла якесь закляття… Тієї ж миті довкола за-дзижчало, засвистіло, забахкало, застукало! Трах! Бах! Буме! Щось падало з неба і складалося у величезний стос.
— Ого! — вигукнув Абраксас. — Що я бачу! Та це ж наче мітли?
— Авжеж, мітли! Це чаклунські мітли. Я всі їх сюди викликала… Оця ось довжезна — мітла Найстаршої чаклунки.
— Що… все це означає? — злякався Абраксас.
— Я їх підпалю! — крикнула мала. Баба Яга. — Гадаєш, вони погано горітимуть? Тільки мені треба до них паперу.
І вона знову прошепотіла закляття.
І знов під небом зашуміло, зашелестіло. Ніби зграї велетенських кажанів знялись над лісом і, б’ючи крильми, спускалися на Блоксберг.
— Сюди! Сюди! — загукала мала Баба Яга. — Сюди! На мітли!
І раптом Абраксас побачив, що то — книги. Чаклунські книги всіх дорослих чарівниць.
— Що ж це ти робиш? — закаркав Абраксас. — Дорослі чаклунки зведуть тебе зі світу!
— Навряд! — озвалася мала Баба Яга і проказала трете закляття.
І третє закляття виявилося найкращим.
Воно з усіх чаклунок водночас зняло їхню чаклунську силу. Віднині вони чаклувати не могли. Усе, що вміли, вони відразу забули. І ніколи більше не навчаться. Бо мала Баба Яга забрала в них чаклунські книги.
В долині пробило північ.
— Так! — задоволено промовила мала Баба Яга. — Ось тепер ми почнемо по-справжньому! Гей-я! Вальпургієва ніч!
Мала Баба Яга клацнула запальничкою, що купила у Якоба Дешевого, й підпалила мітли. Кращого чаклунського вогнища ще не було на світі! Полум’я, тріскочучи, стріляючи іскрами, шугонуло вгору.
До ранку танцювала мала Баба Яга круг великого вогнища. Ворон Абраксас сидів у неї на плечі. Мала Баба Яга була віднині єдина чаклунка на землі!
Тільки вона тепер уміла чаклувати!
А ще ж лише вчора дорослі чарівниці глузували з неї.