«Гел! Гел-гел! Гел-гел-гел!» — чути над ставком.
— Вільно! Розійдись!
Гуси з радісним гелготом кидаються у воду.
Славко та Іванко, що он вилежуються на березі, сміються з Тарасика. Гусячий командир, мовляв. Ну то й що? Нехай і гусячий. А як виросте — справжнім командиром буде!
Шусь, шусь попід соснами, попід березами — і вже півкошика товстеньких боровичків і у Тарасика, і в Славка. А від Тетянки гриби чомусь ховаються. Лише одного боровичка знайшла та кілька сироїжок.
— Знаєш що, збирай краще квіти. Принесеш мамі букет, — порадив їй Тарасик.
Квітів у лісі багато. Онде на галявинці золотавіють цмин, звіробій, ліловіє верес, у видолинку цвітуть дикі рожі, деревій. І ще різні квіти, назв яких Тетянка й не знає.
— А це що за дивина?! — зупиняється вона навпроти незнайомої квітки.
Над кущем пухнастого листя немовби вежа височіє, усипана великими жовтими квітами.
— Угадала, — сміється Тарасик. — Ця квітка так і називається — дивина. А ще — ведмеже вухо.
Справді, ці листочки ніби ведмедячі вуха — такі волохаті.
— І заячий холодок у лісі росте, і зозулин льон, і вовчі ягоди, — розповідають Тетянці Тарасик і Ставко.
Набігалися по лісу, можна й перепочити ось на цій сонячній галявинці.
— О, дзвіночки! — вказав Тарасик на квіти, що голубіли неподалік.
Тетянка торкнулася однієї, другої квітки:
— А чому ж вони не дзвонять?
— Бо спочивають зараз. А дзвонять рано-вранці, пробуджують лісових мешканців. І зайці біжать капусту поливати, білки — по горіхи, дятел кузню відчиняє, мурашки свій дім ремонтують.
Тарасик так цікаво розповідав, що й Славко заслухався.
А Тетянка сказала:
— Букет мамі й так сподобається. А дзвіночків я не буду рвати. Нехай дзвонять.
На старій березі тато прилаштував гойдалку.
— Я перша буду гойдатися! — схопилася за вервечки Тетянка.
— Ні я! — заперечив Тарасик.
— Оце так! — спохмурнів тато. — Хіба я для того робив гойдалку, щоб ви сварилися? А разом ви не можете?
І підсадив на гойдалку Тетянку і Тарасика.
Як розгойдалися — аж до неба. І хата, і вишеньки з ними гойдаються.
— Гойда, гойда, гойдарики! — придумала Тетянка пісеньку.
Песик Жучок під березу прибіг:
«Гав, гав!» — Бач, теж на гойдалку проситься. Взяли і його.