А я, бо ж не хотів би заплямитися,
Лишаю дім цей - крівлю, дорогу мені...
Вже й Танатоса бачу - всіх покійників
Жерця: уже зібрався відвести її
В Аїдову домівку. Саме впору йде:
Їй треба вмерти - день настав рокований.
ТАНАТОС
Ага!.. То це ти вколо дому цього,
Проходжаєшся, Фебе? З підземних богів
30] Посміятись надумав?.. По їхнє прийшов?..
Чи не досить, що вирвав Адмета у нас,
Піддуривши богинь, що рішають самі,
Хто коли має вмерти? Ти й нині, свій лук [23]
Наготовивши, хочеш і ту врятувать,
Що із світу піти замість мужа свого
Дала згоду вже, - Пелія доньку?..
АПОЛЛОН
Не бійся. В мене право й чесні наміри.
ТАНАТОС
Якщо ти правий, то навіщо лук тобі?
АПОЛЛОН
Така вже звичка: з ним не розлучатися.
ТАНАТОС
40] А дім цей захищати - право теж твоє?
АПОЛЛОН
Нещастям свого друга я пригноблений.
ТАНАТОС
Мерця відняти в мене хочеш другого?
АПОЛЛОН
А першого й не брав я в тебе силою.